Гуманітарний огляд. Рефлексії.
(Короткий огляд змісту книжки)
Наведений нижче тезовий конспект майже повністю складається з цитувань, тому вони не виділені окремо (сторінки подано в дужках []). Всі скорочення, які мали б позначатися як “<…>”, теж спрощено, з огляду на розуміння поданого нижче тексту саме як конспекту, а відтак небажання ускладнювати читання додатковими позначеннями. Для точного цитування потрібно звертатися безпосередньо до вказаної сторінки видання. Правопис, курсив – авторські.
Leave a Comment
Володимир Кулик. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. – К.: Критика, 2010
Не є дивиною, коли поява важливої книжки в Україні проходить непоміченою, просте цього разу неувага блогосфери до цієї праці є дивною хоча б з огляду на те, що представники цієї блогосфери (як мінімум – Отар Довженко і Вахтанг Кіпіані) там цитуються, інколи рясно.
Нижче наважуся зробити огляд цієї потрібної книжки і заохотити до її обговорення, а можливо і прочитання.
Своєю товстенною монографією Володимир Кулик зробив три важливі речі: створив (чи започаткував створення) базу для подальших студій із дослідження українських медійних практик, проаналізував стан медій в Україні та конкретні приклади мововжитку, і врешті – створив джерело, на яке можна посилатися, пояснюючі речі, про які всі ніби знали чи здогадувалися, але які без посилань на конкретне дослідження звучать недостатньо авторитетно.
Leave a CommentТиждень тому, відкривши сайт УП, побачив величезний заголовок “Зіткнення цивілізацій посеред України”, за яким ховалася стаття Михайла Нічоги про існування “двох цивілізацій” в одній державі і непримиренні відмінності, які ці “цивілізації” розділяють. Проглянувши запропоновані аргументи, вирішив, що, напевно, вже за добу сайт має замерехтіти від гострої критика на адресу пана Михайла, проте за цілий тиждень нічого такого не з’явилося, тож мушу опонувати до запропонованого матеріалу сам.
One CommentПродовжуючи тему “цивілізаційного розлому”.
Відомий публіцист Микола Рябчук часто відсилає своїх читачів (або слухачів, в залежності від формату) до книжки Роберта Д. Патнама “Творення демократії: традиції громадської активності в сучасній Італії”, як до праці, яка, на його думку, пояснює фундаментальні (а відтак – цивілізаційні) відмінності між умовним Сходом і умовним Заходом сучасної України. Рябчук проводить паралелі між Півднем Італії та Сходом України, і, відповідно, між італійською Північчю і українським Заходом. Південь італійського півострову, протягом тисячоліття об’єднаний під різними формами автократичного правління, має слабкі горизонтальні зв’язки, а значить і слабке громадське суспільство, низьку ефективність демократичних інституцій. Він протиставляється роздробленій Півночі, яка від ХІІ століття витворювала ранні форми комун, утверджуючи традицію сильних горизонтальних зв’язків, і відтак має зараз сильніше громадське суспільство і більш ефективну роботу демократичних інституцій. Статистично Робертом Д. Патнамом доведена також економічна перевага спільноти з сильнішим громадськими зв’язками над спільнотою із перевагою відносин “патрон-кліент”.
Leave a Comment
Символи домінують над реальністю, тож їхнє розташування навколо нас (у тому числі і у віртуальному інформаційному просторі) певним чином визначає наш спосіб сприйняття навколишнього світу. І в цьому розумінні, встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі безумовно, хочемо ми того чи ні, моделює в уяві новий, інакший образ України, з яким маємо тепер владнати особисті стосунки. Обов’язково маємо дати з цим раду, а не просто обуритись, навмисно розпалюючи чи насильно вгамовуючи внутрішній неспокій, і чим скоріше це буде зроблено, тим краще.
2 коментарі