Skip to content →

Litteralis Posts

Андрей Парамонов. Улицы старого Харькова

Андрей Парамонов. Улицы старого Харькова Улицы старого Харькова / Андрей Парамонов; худож.-оформитель С. Н. Кошелева. — Харьков: Фолио, 2019. — 378 с.: фото. — (Города Украины).

Останнім часом з’явилося багато видань з історії Слобожанщини. Це «Здобутки та ілюзії. Освітні ініціативи на Лівобережній та Слобідській Україні другої половини XVIII — початку ХІХ ст.» Володимира Маслійчука, «Російська імперія і Слобідська Україна у другій половині XVIII ст.: просвічений абсолютизм, імперська інтеграція, локальне суспільство» Володимира Склокіна, перевидання «Історії Слобідської України» Дмитра Багалія з передмовою та примітками того ж Володимира Маслійчука. Більш локально-історичною є «Улицы старого Харькова» Андрія Парамонова, видана в новій серії «Города Украины» видавництва Фоліо. І тут вимушена ремарка — книгу видано в гарній палітурці і на нормальному папері, так що в даному випадку немає жодних застережень щодо якості через видавництво.

Comments closed

Тетяна Люта. IMAGO URBIS: Київ на стародавніх мапах

IMAGO URBIS Київ на стародавніх мапахТетяна Люта. IMAGO URBIS: Київ на стародавніх мапах. Харків-Київ: Видавець Олександр Савчук, 2017. — 192 с. [149 іл.]

Надзвичайно рідкісне за своєю тематикою видання. Поза відомою серією з чотирьох атласів репродукцій від видавництва Картографія (два томи “Україна на стародавніх картах”, “Рукописні карти XVI-XIX ст.” та “Карти-портолани Чорного моря”) це чи не єдина видана за останні десятиліття книга, присвячена історичному картографуванню території України.

Треба відразу сказати, що попри наявну хронологічну послідовність, структурну оформленість і наявність узагальнюючих розділів, книга сприймається не як цілісна праця, а скоріше як збірка статей. До того ж, кожен розділ-стаття є наче зшитим в ціле оглядом окремих карт і всього, що їх стосується: походження, авторство, умови створення, згадки в історіографії. Важко сказати, чого ще можна було очікувати від подібної праці, сама назва натякає на її джерелознавчий характер, але, за браком аналогічних видань, хочеться на цьому окремо наголосити.

Comments closed

Leonard Diepeveen, Timothy Van Laar. Art with a Difference. Looking at Different and Unfamiliar Art

Art with a Difference Looking at Different and Unfamiliar ArtLeonard Diepeveen, Timothy Van Laar. Art with a Difference. Looking at Different and Unfamiliar Art. McGraw-Hill, 2001, 148 p.

Книга не є путівником до світу сучасного мистецтва чи розшифровкою найскладніших робіт останніх десятиліть. Мета авторів — навести контури фундаментальних питань про те, чим, власне, є мистецтво ХХ — початку ХХІ століття, і описати головні проблеми, з яким стикаються  куратори експозицій, критики й відвідувачі: способи презентації робіт, взаємодія західної культури з рештою світу, питання загальновизнаного канону. Леонард і Тімоті також намагаються розкрити суть того дискомфорту, з яким глядач часто зустрічає сучасне мистецтво.

Comments closed

Bronislovas Genzelis. The restitution of Lithuania’s statehood

Bronislovas Genzelis. The restitution of Lithuania’s statehood / Lithuanian National Museum, 2007, 112 pages

Bronislovas Genzelis. The restitution of Lithuania’s statehood

Праця Бронісловаса Ґензеліса, яку можна перекласти як “Повернення литовської державності”, – це короткий екскурс до історії суспільно-політичної думки Литви в період між поділом Польщі наприкінці XVIII століття і проголошенням незалежності країни у 1918-му році. “Це історичний парадокс – в той час коли національна самосвідомість в Європі міцнішала, Республіка Обох Народів втратила свою державність.” [12]

Comments closed

Лариса Масенко. Мова радянського тоталітаризму

Лариса Масенко. Мова радянського тоталітаризмуЛариса Масенко. Мова радянського тоталітаризму. – К.: ТОВ Видавництво “КЛІО”, 2017. – 240 с.

Книгу Лариси Масенко присвячено змінам в структурі мові і самому її функціонуванні, яких вона зазнала за радянських часів. Орвелівська newspeak, новомова, була щоденною реальністю, і її окремі елементи призначалися для зміни й спрямування способу мислення громадян у потрібне партії русло.

В книзі ідеться здебільшого про російську мову, адже українська в цей час просто калькувала (здебільшого дослівно) російські мовні конструкти. “Радянський тоталітарний дискурс був сформований на базі російської мови, що виконувала у СРСР, як і в колишній самодержавній Росії, інтегральну роль мови загальноімперської комунікації. Відповідно, саме російська новомова – основний об’єкт вивчення у працях західних совєтологів.” [13]

Comments closed