Skip to content →

Litteralis Posts

Нотатки про “регіональну інтелігенцію”

Продовжуючи тему “цивілізаційного розлому”.

Відомий публіцист Микола Рябчук часто відсилає своїх читачів (або слухачів, в залежності від формату) до книжки Роберта Д. Патнама “Творення демократії: традиції громадської активності в сучасній Італії”, як до праці, яка, на його думку, пояснює фундаментальні (а відтак – цивілізаційні) відмінності між умовним Сходом і умовним Заходом сучасної України. Рябчук проводить паралелі між Півднем Італії та Сходом України, і, відповідно, між італійською Північчю і українським Заходом. Південь італійського півострову, протягом тисячоліття об’єднаний під різними формами автократичного правління, має слабкі горизонтальні зв’язки, а значить і слабке громадське суспільство, низьку ефективність демократичних інституцій. Він протиставляється роздробленій Півночі, яка від ХІІ століття витворювала ранні форми комун, утверджуючи традицію сильних горизонтальних зв’язків, і відтак має зараз сильніше громадське суспільство і більш ефективну роботу демократичних інституцій. Статистично Робертом Д. Патнамом доведена також економічна перевага спільноти з сильнішим громадськими зв’язками над спільнотою із перевагою відносин “патрон-кліент”.

Leave a Comment

Травми історичної пам’яті

Символи домінують над реальністю, тож їхнє розташування навколо нас (у тому числі і у віртуальному інформаційному просторі) певним чином визначає наш спосіб сприйняття навколишнього світу. І в цьому розумінні, встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі безумовно, хочемо ми того чи ні, моделює в уяві новий, інакший образ України, з яким маємо тепер владнати особисті стосунки. Обов’язково маємо дати з цим раду, а не просто обуритись, навмисно розпалюючи чи насильно вгамовуючи внутрішній неспокій, і чим скоріше це буде зроблено, тим краще.

2 коментарі

Кров і сталь

Є два типи реакцій на конфлікт – захват від блискучих перемог, чи щире співчуття переможеним; милування точністю та красою професійного війська, чи солідарність із обшарпаним загоном повстанців; бажання стати частиною величезного організму, що масштабами потуг перевершує уяву, чи нестримне прагнення свободи. Блискуча сталь, чи пульсуюча кров. Дві істоти, не пристосовані до співіснування.

На міжетнічному прикордонні_без_ідентичності українцями не стають “люди зі сталі”. Грати за Україну тут означає виступати на боці програвших, ба навіть неіснуючих, таких що їх треба створити чи воскресити з ворожого та байдужого людського матеріалу. Епоха романтизму тут ніколи не завершувалася.

Це все є ремаркою про “емоціоналізм”. Стальні люди раціональні, вони можуть виконати найбрутальніший наказ, бо виконують його не самі, а лише виступають знаряддям потуги, якій віддали своє тіло. Навпаки, романтичний лицар завжди пильнує свого романтичного ареолу, тому не здатний ані на зваженість рухів (лише на мальовничість жестів), ані на “брудну”, але ефективну роботу заради мети.

І немає на це ради, бо як іще народити українців на прикордонні_без_ідентичності? Проповідуючи раціональність та ефективність? Романтична Україна перемагає серед гуманітаріїв, але зазнає повного краху в середовищі тєхнарєй. Раціональна Україна може відштовхнути перших, але чи привабить других? Новий міф має залишатися романтичним, але з короткою, зрозумілою брошурою-додатком (обов’язково російською мовою!) – “зачем всё это нужно: а) ; б) ; в) .” Найперше завдання прикордоння – написати її.

Оптимізм викликає те, що ідеї романтизму й досі не ворожі багатомільйонним масам людей. Кінофільм “Аватар”, у якому співчуття переможеним долає навіть загальнолюдську солідарність, щойно став найкасовішою стрічкою на планеті за всю історію кіно.

А значить, немає нічого неможливого.

Костянтин Левін, блог Litteralis.com

Leave a Comment

Підсумки імперій

Мотиль. Підсумки імперійПрофесор Ратгерського університету Олександр Мотиль (Alexander J. Motyl) розглядає імперію як систему, що має власну структуру, від сталості й ефективності функціонування якої залежить існування імперії. Минулого року було перекладено й видано його найважливішу працю – “Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження” (Критика, 2009 / “Imperial Ends”, Columbia Univercity Press, 2001), в якій головну увагу автор зосередив на етапі розпаду імперських утворень.

Саму імперію автор визначає як

ієрархічно організовану політичну систему, що має втулкоподібну будову – як колесо без обода, – в якій центральна еліта і влада домінують над переферійними елітами і спільнотами, діючи як посередники в їхніх важливих взаємодіях і спрямовуючи потоки ресурсів від периферії до центру і знову до периферії. (с. 19)

Тобто, імперія має дві обов’язкові ознаки:

Leave a Comment

Україна і антисемітизм

Олена Іванова, доктор психології харківського Університету ім. Каразіна, у своїй статті “Колективна пам’ять у реґіональних виявах” (часопис “Критика”, березень-квітень, 2009) розглядає регіональні відмінності історичної пам’яті про Голокост.

Студенти-респонденти зі Львова, Полтави і Харкова (умовні Захід, Центр і Схід) 1983 – 1989 років народження мусили написати невеличкий твір про Голокост. Далі було проведено аналіз дискурсу – що саме, як, за допомогою якої лексики написали респонденти, – який і виявив регіональні відмінності у різних дискурсах, а також у різних типах ідентичності респондентів.

Leave a Comment