Продовжуючи тему “цивілізаційного розлому”.
Відомий публіцист Микола Рябчук часто відсилає своїх читачів (або слухачів, в залежності від формату) до книжки Роберта Д. Патнама “Творення демократії: традиції громадської активності в сучасній Італії”, як до праці, яка, на його думку, пояснює фундаментальні (а відтак – цивілізаційні) відмінності між умовним Сходом і умовним Заходом сучасної України. Рябчук проводить паралелі між Півднем Італії та Сходом України, і, відповідно, між італійською Північчю і українським Заходом. Південь італійського півострову, протягом тисячоліття об’єднаний під різними формами автократичного правління, має слабкі горизонтальні зв’язки, а значить і слабке громадське суспільство, низьку ефективність демократичних інституцій. Він протиставляється роздробленій Півночі, яка від ХІІ століття витворювала ранні форми комун, утверджуючи традицію сильних горизонтальних зв’язків, і відтак має зараз сильніше громадське суспільство і більш ефективну роботу демократичних інституцій. Статистично Робертом Д. Патнамом доведена також економічна перевага спільноти з сильнішим громадськими зв’язками над спільнотою із перевагою відносин “патрон-кліент”.
Leave a Comment
Професор Ратгерського університету Олександр Мотиль (Alexander J. Motyl) розглядає імперію як систему, що має власну структуру, від сталості й ефективності функціонування якої залежить існування імперії. Минулого року було перекладено й видано його найважливішу працю – “Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження” (Критика, 2009 / “Imperial Ends”, Columbia Univercity Press, 2001), в якій головну увагу автор зосередив на етапі розпаду імперських утворень.