Категорія: Книжкова полиця

Професор Ратгерського університету Олександр Мотиль (Alexander J. Motyl) розглядає імперію як систему, що має власну структуру, від сталості й ефективності функціонування якої залежить існування імперії. Минулого року було перекладено й видано його найважливішу працю – “Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження” (Критика, 2009 / “Imperial Ends”, Columbia Univercity Press, 2001), в якій головну увагу автор зосередив на етапі розпаду імперських утворень.

Саму імперію автор визначає як

ієрархічно організовану політичну систему, що має втулкоподібну будову – як колесо без обода, – в якій центральна еліта і влада домінують над переферійними елітами і спільнотами, діючи як посередники в їхніх важливих взаємодіях і спрямовуючи потоки ресурсів від периферії до центру і знову до периферії. (с. 19)

Тобто, імперія має дві обов’язкові ознаки:

Українські землі на початку XVII ст. аж ніяк не є “моєю” темою, але оскільки навіть серед людей, що постійно займаються цим (чи приблизно цим) періодом зустрічаються суттєві непорозуміння, доведелося сісти за літературу.

Перед нами поставлено наступне питання: “Чи була “кровна спорідненість” визначальним елементом (само)ідентифікації русинів як окремого етносу на початку XVII ст.?”

В процесі ознайомлення з концепціями нації та націоналізму, які пропонували (та пропонують) дослідники в ХХ – на початку ХХІ ст., хотілося б зробити невеликий тезовий конспект, в якому буде зібрано основні варіанти типологізації націоналізму.

Конспект має на меті зібрати якомога більше різних думок з приводу типологізації за доволі значний проміжок часу, відтак не є спробою відобразити сучасний стан вивчення теми. Не вміщує він ані критики, ані додаткових пояснень щодо висловлюваних авторами думок (це вимагало б значно більших обсягів літератури та ґрунтовнішої праці над матеріалом).

Також не обтяжуватиму себе обов’язковим для таких конспектів вступним оглядом дефініцій націоналізму та нації (на щастя формат блоґу дозволяє знехтуватими будь-якими формальностями), бажаючі можуть звернутись, наприклад, до праці Георгія Касьянова¹.